Походження зимових місяців

Походження зимових місяців
У народі грудень називають «стужайлом», «вітрозимом», «зимником», «мостовиком», «лютовієм». Цієї пори у відкритому полі гуляє крижаний вітер. Холодно, незатишно й у лісі, особливо вовкам та лисицям. А ось тому, у кого є тепле лігво, нірка чи гніздо, у кого повна комора запасів, у цей час комфортно й спокійно.У грудні господарює зима. А допомагають їй і хуртовини, і метелиці, і вітри. Скрізь лежить пишна біла ковдра. Застиг дрімучий ліс. Дерева поринули в глибокий сон. Усе довкола біле-біле.Грудень вважають найпохмурішим місяцем року. Незвичайним днем у цьому місяці є 22 грудня — день зимового сонцестояння. Двадцять другого грудня день — найкоротший, а ніч — найдовша. Цього дня настає астрономічна зима. Із 23 грудня день починає збільшуватися, а ніч — коротшати. До кінця року день подовжиться всього лише «на горобиний крок». Але все ж таки подовжиться! Світла буде більше, тепла — менше.Недарма кажуть: «У грудні сонце на літо, а зима на мороз».
Перший місяць року — січень. Як тільки його не називають: і «сніжень», і «сніговик», і «льодовик», і «просинець», і «щипун», і «тріскун», і «січко». А ще його величають царем морозів, володарем і серцем зими, бо він найхолодніший місяць. У січні не тільки сніг січе, а ще й мороз вогнем пече. Товщає лід на річках, ростуть сніжні кучугури.А ще кажуть, що січень відсікає прожитий рік від наступного, у січні Новий рік проганяє Старий і свариться з ним.Із приходом січня люди частенько дивляться в небо, бо коли Місяць щербатий — весна на воду буде багата. У січні — мороз і сонце. Мерехтять, немов алмазний пил, сніжинки. Гілочки дерев убираються в «морозяні квіти» — пухнастий іній. Берізки стоять, немов вирізьблені з найчистішого кришталю.
За старих часів лютий замикав рік, тому його ще називали «межень», бо він проводив межу між старим і новим роком. Сьогодні ж лютий — останній місяць матінки-зими. Та хоча він і останній, усе одно приходить до нас із сердитими вітровіями й сніжними заметілями, а звідси ще й такі його назви — «сніговій», «вітродув», і приказка: «Ну й люті заметілі під лютий полетіли». Лютий — це також пора великих сніжних заметів, а тому він — місяць «кривих доріг». А ще лютий величають «бокогрієм», бо в цьому місяці сонечко хоч і стоїть на небі набагато вище, ніж у січні, гріє усе одно лиш один бік, другий при цьому мерзне. Саме тому й з'явилася приказка: «Лютий корові вдень бік нагріє, а вночі — ріг зіб'є». Але яким би лютим не був цей місяць, весна вже не за горами: «Лютий зиму видуває», а «Лютневий сніг весною пахне».
Лютий — дволикий місяць: і теплом приголубить, і морозом налякає; то січнем потягне, то березнем прозирне. І все ж таки лютий — кінець зими!

Зимові прикмети

- Прикмети про грудень
Грудень рік кінчає, зиму починає.

- Грудень землю грудить, хату студить.
- Грудень снігом замете — буде літо золоте.
- Прийшов грудень — приніс студень.
- Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
- Якщо в грудні сніг ляже впритул до загорож — буде погане літо, а якщо залишиться проміжок — урожайне.
- Якщо в грудні шумить ліс — чекай на відлигу.
Прикмети про січень
- Січень — року початок, зимі — середина.
- Якщо торік січень був теплим, то в цьому буде холодним.
- Коли в січні березень — у березні чекай січня.
- Якщо в січні луну чутно далеко — морози будуть сильнішати.
- Галки літають у повітрі — буде снігопад
-- Якщо січень холодний, то липень буде сухий і спекотний.
Прикмети лютого
- Питає лютий, чи добре взутий?
- Лютий малює, красну весну чує.
- Якщо лютий дощовий — то й весна і літо будуть такі самі.
- Лютий холодний і сухий — серпень спекотний.
- Якщо в лютому дме вітер, а інею немає — буде буревій.
- У лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.