Рідний край

Зміст

1.	Вступ	4
2.	Рідний край на території України	6
3.	Географічне положення села Собичеве	11
4.	Погода в рідному краї	18
5.	Як розповісти про клімат своєї місцевості	22
6.	Ґрунти рідного краю	23
7.	Поверхня та корисні копалини рідного краю	25
8.	Річки рідного краю	30
9.	Озера й болота	34
10. 11. 12. 13. 14. 15.	Рослинний та тваринний світ рідного краю Рослини. Отруйні рослини. Тварини. Промисловість у рідному краї Охорона природи Червона Книга України Список використаних джерел Додатки:	39 40 43 46 50 52 57 62 64
	Рослини Сумської області занесені до Червоної книги України Тварини Сумської області занесені до Червоної книги України Презентація «Збережемо природу разом» Презентація «Природні угруповання. Водойми» Презентація «Природні угруповання.Ліс» Презентація «Червона книга»

& Вступ

Пізнай свій край…..себе, свій рід,

 свою землю – і ти побачиш

свій шлях у життя…….

Г.Сковорода

Як зазначено у Державному стандарті початкової загальної освіти метою освітньої галузі “Природознавство” є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

ü виховання соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо ставиться до природи, людей і самого себе;

ü формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;

ü розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування;

ü забезпечення єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи з практичною природоохоронною діяльністю;

ü засвоєння традицій українського народу у відносинах людини з природою;

ü оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства.

Одним з завдань уроків природознавства є виховання в учнів почуття громадянської відповідальності за збереження природного середовища, як важливого фактора існування людини. Для того, щоб виховати у дітей свідоме ставлення до природного середовища, серед якого вони живуть, потрібно викликати у них допитливість, інтерес до природи, до рідного краю. Неможливо любити те, про що нічого не знаєш, тому важливо дати дітям якомога більше знань про навколишній світ.

Відповідно до змісту початкової загальної освіти, затвердженої Державними стандартами, у програмі предмета «Природознавство» визначено змістову лінію «Рідний край». Завдання вчителя-виховувати у дітей свідому любов до рідного краю. Чим більше дитина буде знати про нього,розуміти його, тим більше любитиме і оберігатиме.

Що таке «рідний край»? Це місце, де ти народився і живеш, район, область чи вся Україна? Це поняття непевне, воно розширюється з часом. Діти підростають, пізнають все більшу територію своєї рідної Батьківщини, і поступово розширюється та територія, яку можна назвати рідним краєм рідний край це та частина нашої планети, де ти живеш, та де жили твої батьки і діди.

  У посібнику вміщений місцевий природознавчий і краєзнавчий матеріал відповідно до вимог чинної програми Міністерства освіти і науки України та Державного стандарту початкової загальної освіти, що дозволить зробити уроки насиченими і цікавими, а також скоротить час на підготовку до уроків. Посібник адресований вчителям початкових класів, учням, батькам.

Рідний край на території України

Географічне положення нашої області та адміністративно – територіальний устрій

Україна розташована в центрі Європи. Складовою її частиною є Сумська область. Вона молода, проте історія краю дуже давня, цікава.

Сумська область розташована на північному сході України. На півночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями; протяжність державного кордону з Російською Федерацією, що проходить по території області, складає 498 км. На кордоні розташовано три пункти пропуску залізничним транспортом (Волфіно, Пушкарне, Зерново) та п'ять – автомобільним (Бачевськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка). На півдні, на південному сході та на заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центру до столиці України – м. Києва дорівнює 350 км. В південній частині територія області простяглася зі сходу на захід приблизно на 170 км, а в західній частині відстань з півночі на південь складає близько 200 км (по прямій лінії). Загальна площа складає 23, 8 тис. км2.

В області налічується 15 міст (з них 7 – обласного підпорядкування: Суми, Конотоп, Шостка, Охтирка, Глухів, Ромни, Лебедин), 20 селищ міського типу, 1,5 тис. сільських населених пунктів. Більша частина населення – 65% – проживає в містах, причому частка міських жителів постійно зростає. Сумщина – багатонаціональний регіон. Тут, у злагоді і добросусідстві, мешкають представники більш ніж 50 національностей. Найчисельніші – українці – 86% та росіяни – 13%. Питома вага чоловіків у загальній чисельності населення складає 46%, жінок – 54%. Через область проходить міждержавна автомагістраль Київ – Москва, залізничні магістралі: Київ – Москва, Київ – Харків, Дніпропетровськ – Санкт-Петербург.

Великі залізничні вузли: Конотоп, Ворожба, Смородино.

 Через територію Сумщини проходять магістральні газопроводи: Уренгой – Помари – Ужгород, Єлець – Курськ – Суми – Диканька, Курськ – Суми – Київ, Суми – Конотоп, Бєльськ-Суми, Київ-Брянськ та нафтопроводи: магістральний Мічурінськ – Кременчук, республіканського значення – Мала Павлівка – Охтирка.

Географічний центр має координати 51°15' пн. ш. 34" сх. д. (околиці с. Іванівна Путивльського району).

Поверхня Сумщини рівнинна та має загальний похил з північного сходу на південний захід. Центральна, південно-західна, південна її частини лежать у межах Придніпровської низовини, крайня північна — у межах По­ліської низовини, а східна та північно-східна — відрогів Середньоруської височини.

Найвище (за абсолютними висотами) місце Сумщини — пагорб біля с. Грабовське Краснопільського району (246 м). Найбільш низинні ділянки області (109-115 м) належать заплавам річок на території Охтирського (р. Ворскла), Лебединського ( р. Псел) та Роменського (р. Сула) районів на кордоні з Полтавською областю.

 Сумщина межує з Росією і трьома областями України: Харківською, Полтавською і Чернігі­вською

Утворилася область 10 січня 1939 р..  Площа області -  23832км²( 4% від загальної площі України).

Населення (тис. осіб) - 1296,763 (станом на  01.02.2013)  в тому числі: міське - 837,92,  сільське - 458,843.                                                                   

Серед чарівної української природи, там, де неквапливий Псел приймає до себе Сумку, а в Сумку вливається її маленька притока Стрілка, розкинулося місто Суми. Суми адміністративний, економічний і культурний центр Сумської області, утвореної 10 січня 1939 року. Площа міста - 100 кв. км, кількість населення за переписом 2011 року складає 272 тис. чоловік. Залізничні колії, повітряні магістралі, шосейні дороги з'єднують його з Києвом і Харковом, Запоріжжям і Полтавою, Курськом і Москвою, Петербургом і Бєлгородом, з містами і селами області.

 місто Суми

Заснування Сум у 1655 році пов’язане з подіями визвольної війни під приводом  Богдана Хмельницького 1648-1654 років. Походження міста тлумачать по-різному: вчені перекладають її як «земля серед води».

Офіційний герб міста Суми - три чорні сумки з перев'язями і золотими гудзиками на срібному полі.

 герб міста

Його автором є російський історик Михайло Щербатов, який, складаючи герб, урахував особливості, історичні події, пов'язані з назвою міста. Так, зображення на гербі Сум пов'язане з легендою про те, що на місці заснування міста колись знайшли три сумки. Герб міста був затверджений російською імператрицею Катериною ІІ у 1781 році.

Уже в перші роки свого існування місто перетворилося на досить багатолюдне поселення. За переписом 1660 року тут налічувалося 2740 мешканців, з яких 1642 були козаками, 1060 - міщанами, 38 - селянами. 1665 року міщан було вже понад 57 процентів. Як видно з наведених даних, міщани становили помітний прошарок населення. Це й викликало виникнення в Сумах органу міського самоврядування - ратуші, перші відомості про яку знаходимо 1658 року.

У 1850 році в Сумах налічувалося вже 10256 жителів, у 1904 році - 30500 жителів, 1939 році - 63883 жителя, 1993 році - 307000 жителів. З 1994 року населення Сум почало зменшуватися. У 1995 році - 305000 жителів, 1999 році - 301000 жителів, 2005 році - 282198 жителів, 2010 році - 275153 жителів, 2011 році - 271848 жителів.

Основною галуззю господарства сумчан у другій половині ХVІІ століття було землеробство. Також городяни займалися скотарством, ремеслами. Сумські ливарники зажили слави досвідчених майстрів, які 1695 року відлили кілька великих гармат. Важливу роль в економічному житті міста відігравали різні промисли, зокрема гуральництво, броварство, бортництво.

У першій половині ХІХ ст. у місті діяв ряд невеликих промислових підприємств: 1807 р. - шкіряний та каретний заводи, миловарня, завод безалкогольних напоїв, 4 цегельні; 1846 р. - 3 шевські майстерні, 4 свічкові заводи, миловарня, 7 цегелень; 1852 р. - металообробний завод.

Реформи другої половини ХІХ ст. сприяли розвитку промисловості. З кінця 1860-х років починають виникати крупні підприємства. 1869 р. підприємець і меценат І.Г.Харитоненко - засновник династії цукрозаводчиків - побудував Павлівський рафінадний завод, один з найбільших у світі.

8 січня 1878 року через залізничну станцію Суми пройшов перший поїзд. залізниця сприяла подальшому розвитку економіки міста. 1888 року в Сумах діяло вже 26 невеликих фабрик і заводів. Напередодні Першої світової війни в Сумах нараховувалось 38 підприємств.

Продовжувало розвиватись ремісниче виробництво. Щороку в місті проводилося три ярмарки. На них торгували хлібом, цукром, іншими сільгосппродуктами, худобою, ремісничими виробами.

Найбільші підприємства Сум : Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе (засноване у 1896 р.; нині одне з найпотужніших підприємств хімічного та нафтогазоперекачувального машинобудування України; виробляє устаткування для одержання мінеральних добрив, спирту, кавчуку, штучного волокна і пластмас, для вугільної, коксохімічної, харчової та інших галузей промисловості).

ВАТ «Сумихімпром» основна продукція: сірчана кислота, діоксид титану, мінеральні добрива, пігменти, алюміній сірчанокислий, вапно, лакофарбова продукція тощо.

Завод електронних мікроскопів та електроавтоматики «СЕЛМІ» (заснований 1959 року; основна продукція: різні типи електронних мікроскопів, мас-спектрометри, лічильники йонів тощо). Зараз підприємство не працює, перебуває у стадії банкрутства.

Червонозоряний цукрорафінадний завод (збудований 1869 року; 1970 року виробив 236000 т цукру). Чавуноливарний завод «Центроліт». Лікеро-горілчаний завод. Молокозавод. Взуттєва фабрика. Сумський комбінат хлібопродуктів. Сумський фарфоровий завод.

На території області утворено 18 адміністративних районів; в області нараховується 15 міст, у тому числі 7 обласного значення – Суми, Глухів (36004 особи),Конотоп (90961 особа), Лебедин (27575 осіб)), Охтирка 949599 осіб), Ромни (48022 особи), Шостка (83981 особа); 20 селищ міського типу, 1491 сільський населений пункт. Райони можна поділити на чотири зони. Середино-Будський, Ямпільський, Шосткинський, Глухівський, Кролевецький - північні райони Сумщини. Конотопський, Білопільський, Сумський - райони центральної частини області. Роменський, Липоводолинський, Недригайлівський - південно-західні райони. Великописарівський, Тростянецький, Охтирський, Лебединський, Краснопільський - південно-східні райони.

карта Сумської області

Географічне положення села Собичеве.

Село Собичеве знаходиться в північно-східній частині Сумської області та в південно-східній частині Шосткинського району.

Шосткинський район на карті області

Шосткинський район — це багатий історично, чудовий куточок Поліської землі. Як адміністративна одиниця район був утворений у лютому 1923 року.

Територія Шосткинщини була заселена з давніх часів, про що свідчать археологічні пам'ятки — крем'яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту (15 тис. років тому), поселення доби бронзи, скіфських часів та слов'янське поселення (УП-УШ століття) і давньоруський курганний могильник. Сучасне селище міського типу Вороніж згадувалось у літопису в 1177 році. За козацьких часів територія району належала до Воронізької та Глухівської сотень Ніжинського полку. В 1664 році поблизу Вороніжа відбулась битва російських військ та українських козацьких полків з військом польського короля Яна Казимира, що вторглося на Лівобережну Україну. Була зоною воєнних дій Шосткинщина і під час Північної війни Петра І зі шведами. Збереглись залишки редутів на березі річки Десни.

Наступник Мазепи на гетьманстві — Іван Скоропадський наказав поховати себе у стінах Гамаліївського монастиря, що за декілька кілометрів від районного центру.

У 1895 році в зв'язку з будівництвом лінії Конотоп-Москва південну частину району перетнула залізниця. Найкрупніша на Шосткинщині залізнична станція у селищі Вороніж при заснуванні отримала назву Терещенська. В селищі на той час існував цукровий завод Терещенка — знаменитого у ті роки промисловця і мецената.

 карта Шосткинського району

Була на території району і своя Івотська республіка, проголошена у 1918 році на території кількох волостей, навколо цього села, місцевим уродженцем полковником царської армії Андрієм Ладинським.

У 1921 році було створено перше колективне сільськогосподарське підприємство — комуна «Світ». Кільком десяткам малоземельних та безземельних селян з села Миронівка був переданий поміщицький маєток царського генерала Гука — Гуків хутір. Пізніше саме тут з'явилася перша в районі радіоточка та електрична лампочка в селянській хаті, перші трактори та локомобіль у сільському господарстві.

герб Шосткинського району

Із Шосткинщиною пов'язані імена видатних наукових діячів таких, як педагог Костянтин Дмитрович Ушинський. Нині в селі Богданка, в школі, збудованій його донькою для сільських дітей, діє музей і поруч встановлений пам'ятник. На хуторі Чорні Лози, поблизу смт. Вороніж, минули дитячі роки П. О. Куліша, видатного українського письменника, етнографа, автора роману «Чорна рада». Воронізькій ЗОШ № 1 присвоєно ім'я письменника, створений музей.

В селі Ображіївка народився маршал авіації, тричі Герой Радянського Союзу І. М. Кожедуб. В селі споруджений пам'ятник, діє музей.

3 давніх-давен північно-східна частина сучасної України приваблювала людей. Археологічні розкопки свідчать, що ще в ІІІ-І тис. до н.е. береги Десни і Сейму займали праслов’янські землеробські і скотарські племена. Поблизу Собичева було знайдено лускоподібну кольчугу і шолом, які відносять до періоду Київської русі, ці знахідки зберігаються в Сумському краєзнавчому музеї. В IX ст. територія сучасної Сумщини входила до І складу Київської Русі. Якраз туди відходять своїм корінням тисячолітні древні  міста-фортеці: Ромни, Глухів, Путивль, які і сьогодні вражають своєю красою і прекрасними пам'ятками архітектури і культури. Поряд з цими історичними місцями  хочеться згадати  і про рідне село Собичеве. 

Воно розташоване на відстані 17 км від м. Шостки,на лівому березі річки Шостки. З півночі та з півдня населений пункт оточують великі масиви мішаних лісів. В центрі села розміщений Собичівський ставок, який розділяє населений пункт на західну та східну половини. Він починається на південній околиці і на півночі впадає в річку Шостку. На території сільської ради знаходиться одне з найбільших штучних водоймищ району – ставок Понурівка. Населення складає 610 осіб і нараховує 414 господарств.      Назва села походить з часів боротьби російського та українського народу проти Польсько-Литовської держави.

Собичівський став

Старожили розповідали, що в період війни лівий берег річки Шостка зайняв зі своїми військами атаман Собичев. Від його прізвища ніби і походить назва села. Тут був утворений укріплений табір війська Собичева. Навколо цього укріпленого табору почали селитись родини козаків, які обробляли землю І розводили худобу.

 В історичних документах Собичеве згадується в гетьманських грамотах XVII ст.; з початку визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. В одній із гетьманських грамот значиться село, як осередок козацьких хуторів, ці землі були даровані козакам для ведення власного господарства і слугували як охоронні форпости; і свідченням цьому є документи "жалувані Собичівським козакам", які підтверджують право власності на землю. Датовані вони кінцем ХІХ ст. У 1867 році в селі в день Святої Покрови було освячено місце під церкву, яка дістала назву Покровська. За півтора року церкву було збудовано, дзвони для неї дарував український цукрозаводчик Терещенко, їх було відлито в Ніжині. Старі люди розповідали, що дзвін дзвіниці, був надзвичайно мелодійним і його було чути в  навколишніх селах і містах (м. Глухів, Шостка). На жаль, ця історична пам’ятка архітектури була зруйнована. У 1934 році, коли безжально руйнували православні церкви, з Покровської церкви на землю був скинутий головний дзвін (вага його становила 5 т),від нього відколовся кусок. Але його ніхто не зміг зрушити з місця. Спустіле приміщення церкви перетворили на склад. Вистояла церква і Велику Вітчизняну війну. Тривалий час вона мовчазно височіла над селом. Її було видно з усіх куточків навколишньої місцевості , тому що стояла вона на самому високому місці. Остаточно її було знищено місцевою владою в 1982 році. Нагадує про колишню церкву капличка та кремезні липи, які і стали свідками тих жорстоких подій.

Покровська церква

Запитання та завдання для повторення.

1.                Знайдіть на карті Сумської області, свій район. Визначте особливості географічного положення свого району, села.

2.                Яка особливість географічного положення Сумської області та нашого села?

3.                В якій області ми живемо?

4.                Як називається обласний центр ? Районний центр?

5.                З якими областями України межує наша область? З якою країною?

Погода в рідному краї

Погода – це стан прилеглого до поверхні Землі повітря (атмосфери) у даній місцевості та в певний час.

За станом атмосфери регулярно слідкують на метереологічних станціях державної мережі спостережень. На Україні перші метереологічні станції, на яких проводилися спостереження за погодою, розпочали працювати в Києві в 1812 році. Є метеостанції і на Сумщині: у містах Суми, Глухів, Ромни, Лебедин. Біля м. Охтирки на території дослідної сільськогосподарської станції знаходиться одна із найстаріших  метеорологічних станцій, вона працює понад 100 років.

На території нашого району метеостанції нема, але здавна люди навчились спостерігати за погодою, її змінами і ці спостереження відобразились у народних прикметах, які  допомагають нам передбачити погоду.

Щоб навчитись передбачати погоду – треба вміти за нею спостерігати: спостерігайте за погодою приблизно в один і той же час.

Записуйте такі явища, як перший сніг, перший приморозок восени, пізні заморозки навесні, дату, коли річка чи інше водоймище вкривається льодом. Відмічайте дати, коли квітнуть перші фруктові дерева, початок листопаду та інші явища.

У народі говорять: "Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє, знизу мете".

Погода дуже мінлива. Знання народних прикмет допоможуть вам зробити правильний прогноз.

- Примічайте, звідки вітер віє. Куди вітер - туди й дощ.

Ø Західні вітри несуть дощ.

Ø Якщо вітер посилюється на ніч - чекай погіршення погоди.

Ø Сіре небо ввечері і червоне вранці - перед негодою з вітром.

Ø - Навколо   сонця білясте коло - чекай сильної бурі.

Ø Туманне кільце навколо сонця - на негоду.

Ø Червоний колір сонця, місяця і зірок - треба чекати вітру і дощу.

Ø Багато зірок - на гарну погоду, мало - на дощ.

Ø Багряні зорі - на вітер.

Ø Пір'ясті хмари - наближається негода.

Ø Крупа падає - чекай морозу на тиждень.

Ø Якщо сніг рипить під ногами, а голоси чути далеко незабаром похолодає.

Ø Веселка високо - поліпшення погоди, низько - на погіршення.

Ø Літній туман - на погоду. Взимку - на відлигу.

Ø Крига тріщить - мороз стоятиме довго.

Ø Сильна тяга в печі - на мороз. - Дим стовпом - на мороз.

Передбачити погоду можна за місцевими ознаками. Місцевими ознаками погоди називаються такі атмосферні процеси і явища, які вказують на можливість збереження поточного стану погоди або її зміни у найближчий час. Передбачити погоду за місцевими ознаками можна на найближчі 20-30хв, а можна і на 6-24 год. Слід пам’ятати, що користуючись місцевими ознаками, не можна робити категоричних висновків, цей висновок найімовірніший, отже і прогнози будуть справджуватись не завжди. Рослини, тварини та комахи своєрідно реагують на відповідні зміни в атмосфері. Ця реакція добре відома сільському населенню і передається із покоління в покоління.

 Роса і тумани у долинах вранці свідчать про те, що у даній місцевості панує антициклональна погода і вона буде зберігатись ще протягом дня. Якщо зранку вітер слабкий або зовсім тихо, а в середині дня він посилюється і в кінці дня знову стихає, то і на завтра повинна бути гарна погода, оскільки це також свідчить про антициклональний характер погоди. Навпаки, посилення вітру ввечері та вночі говорить про наближення циклону і погіршення погоди.

Надійною місцевою ознакою погоди є стан неба і особливо хмарність. З хмарами пов’язані атмосферні опади та кількість сонячних променів, які досягають земної поверхні, а отже і температура. З хмарами пов’язані такі явища як гроза. Передвісники грози не завжди появляються на небі з достатньою завчасністю.

Простіше передбачити розвиток місцевих внутрішньомасових гроз. Видимою ознакою грози у другій половині дня є швидкий розвиток купчастих хмар. Зранку на небі появляються легенькі купчасті хмари, які швидко збільшуються у розмірах і вже о 10-11 год. видно величезні башти, до полудня їх вершини розширяються і з них виростають хмари волокнистої структури - перисті, тобто потужна купчаста хмара переростає в купчасто-дощову. Така хмара уже зумовлює опади зливового характеру, грози та шквали.

 Велика спека вдень при великій вологості повітря (парко) також є ознакою наближення грози. Те ж саме очікується, коли теплого спекотного вечора небо затягується суцільною пеленою хмар.

Надійною ознакою наближення негоди є поява перистих хмар, які паралельними смугами рухаються із заходу, а потім їх змінюють перисто-шаруваті хмари. Ці хмари попереджають про наближення теплого фронту.Ознакою наближення негоди є яскраво-червона зоря, або коли Сонце сідає за густі хмари з пурпуровим забарвленням на краях. Якщо  ж при заході Сонця колір неба золотистий або світло-рожевий, то слід очікувати збереження сталої погоди без опадів.

Місцевою ознакою погоди може бути дим із різних димарів. Якщо дим іде стовпом угору, то це свідчить про антициклональний характер погоди і він збережеться протягом найближчого часу. Коли ж дим стелеться понад землею, то це віщує негоду, яка буде ще тривати.

Спостерігайте за погодою і зможете продовжити список ознак стабільності чи зміни погоди.

Як розповісти про клімат своєї місцевості.

Ви вже знаєте, що погоду можна описати за станом неба, напрямом і силою вітру, температурою повітря і опадами. Якщо за погодою спостерігати щодня, із року в рік, то за тривалий період можна отримати середні дані за цей час, ( наприклад, за 50-70років). Вони і визначають клімат вашої місцевості. Клімат – багаторічний режим погоди, властивий даній місцевості.

Клімат або багаторічний режим погоди показує, що приблизно 24-26 березня настає весна, температура повітря стає плюсовою, із середини травня - літо, яке триває до перших чисел вересня. Потім настає осінь, а в середині листопада температура повітря поступово знижується і настає зима - холодна пора. Весна, літо, осінь і зима складають сезони року. Щороку сезони йдуть один за одним, дещо змінюючись у часі, за характеристиками. Але ми знаємо, що за зимою завжди, настає весна, за весною - літо і т.д.

 Ми живемо на континенті, тому й клімат  називається континентальним, до океану не так уже й далеко, але і не близько, тому наш клімат називається помірно-континентальним.

Запитання і завдання для повторення:

1.Розгляньте карту клімату Сумщини. Назвіть міста у яких знаходяться метеорологічні станції державної мережі спостереження.

2.Які найвищі та найнижчі показники температури повітря зафіксовані?                Які вітри переважають? Які вітри приносять найбільше опадів?

3.Визначте середньорічну кількість опадів. Які опади випадають у різні пори року?

4.Розгляньте карту середньомісячних температур повітря . Які місяці найтепліші, а які найхолодніші?

Ґрунти рідного краю.

Прихований від наших очей рослинним покровом ґрунт здається нам одноманітним і непривабливим. Однак, наше життя неможливе без цього дивовижного тонкого шару, що утворює собою саме верхнє покриття Землі. У народі говорять: "Земля-годувальниця"." Дійсно, все, що  в нас є, дає нам земля. Хліб і овочі, худобу і птахів - усе це вирощено на нашій землі, ґрунтах, що мають одну із найголовніших чудових якостей – родючість.Утворюються ґрунти протягом тривалого часу у тісній взаємодії між гірськими породами, кліматом і живими організмами. Тільки дощові черв'яки за рік "обробляють" на 1 гектарі від 1 до 10 т ґрунту! Тому ми говоримо, що ґрунти, рослинність і тваринний світ тісно пов'язані між собою. Ґрунт – середовище існування та фізична підтримка величезній кількості організмів, необхідний та незамінний субстрат, в якому рослини укріплюються своїми коренями та з якого отримують вологу і мінеральні поживні речовини.

На більшій частині території Сумщини - в її центрі й на півдні розташовані найродючіші в світі ґрунти - чорноземи. Вони так називаються завдяки своєму чорному кольору. Їх висока родючість пояснюється наявністю великої кількості перегною рослин і мікроорганізмів. Родючий шар у чорноземах сягає іноді до 1,5 м.

На них можна отримати найвищі врожаї сільськогосподарських культур.

У Шосткинському районі під покровом хвойних ( соснових) лісів утворилися дерново-підзолисті ґрунти. В нашому селі переважають дерново-підзолисті ґрунти сірого кольору - в них трохи менше перегною, ніж у чорноземах. Верхній родючий шар тонкий – 18-20 см, схожий на колір попелу. Звідси і назва підзолисті. Перегною в них мало, вони вимагають дбайливого обробітку і догляду. На півночі села піщані ґрунти, в центральній його частині –глинисто-піщані. Навесні й восени талі дощові води стікають по поверхні ґрунту і вимивають цінні поживні речовини. Кількість перегною в ньому втрачається ще і тому, що культурні рослини, що повністю збираються з полів, не збагачують ґрунт. Тому людина, яка користується ґрунтами, повинна доглядати за ними, правильно обробляти їх, вносити мінеральні й органічні добрива. Тоді ґрунт ніколи не виснажиться, і ми будемо отримувати багатий врожай сільськогосподарської продукції.

Працівники сільського господарства дбають про те, щоб ґрунти не руйнувалися сильними вітрами, потоками води, ярами. На тих ділянках землі,

які використовують під забудову або кар’єри, знімають ґрунт і вивозять на поля. Адже для його утворення потрібно багато років.

Запитання і завдання:

1. Які ґрунти переважають на полях нашого села? Запитайте про їх уро­жайність у рідних.

2. Який ґрунт на пришкільній клумбі. Чим його удобрюють? Як обробляють?

3. Як і коли треба вносити добрива у ґрунт? Які ви знаєте добрива для підвищення родючості ґрунтів?

4.Простежте, на яких ґрунтах швидше висихають калюжі після дощу.

5.Який ґрунт найшвидше висихає навесні, коли сходить сніг?

Поверхня та корисні копалини рідного краю.

Поверхня Землі формувалась сотні мільйонів років під впливом процесів, які відбуваються в її надрах і зовні.

В Сумській області є райони, де аж до обрію поверхня рівна, і людина відчуває себе немовби у центрі величезного кола. Є місцевості, які нагадують застиглі спокійні хвилі - невеликі пагорби з пологими схилами змінюються широкими долинами. Такі форми поверхні називають рівнинами.

 Наша область розташована в дуже давньому районі суходолу. Був час, коли на цій території височіли могутні гори і шуміли-морські хвилі. Так, на дні прадавнього океану і утворилась поверхня нашої області. Вона має різні форми поверхні. Найбільш низинні північні райони області - Українське Полісся. Найбільші висоти спостерігаються на південному сході Сумщини - це схили Середньоросійської височини.

Поверхня нашого села рівнинна, але в деяких місцях є яри, які утворилися внаслідок розмивання ґрунту. Тала чи дощова вода по схилах пагорбів стікала струмочком. Від цього на ґрунті утворилися невеличкі борозенки, які з роками глибшали і перетворилися на яри. Минали роки і на місці родючого поля утворилися великі яри, які розгалужуючись, займали все нові площі.

Вода, стікаючи в яри, змивала з поля ґрунт. Щоб на полях не утворювались яри, похилі місця орють упоперек. Цим запобігають виникненню струмків у борознах. Круті схили зовсім не орють. Щоб яри не збільшувалися, по їх краях садять дерева й кущі, які корінням скріплюють землю й запобігають руйнуванню схилів. В північній частині села знаходиться яр, який місцеві жителі назвали Хлусів ярок. Напроти цього ярка мешкає родина Хлусів, через це він і отримав таку назву.

Найвище місце Собичева , в центрі села, пагорб на якому стояла церква. Найбільш низинні ділянки села належать заплавам річки Шостка.

У землі на різній глибині залягають речовини, які здавна використовують люди. Наприклад, для будівництва доріг, мостів, будинків потрібні міцний камінь, пісок, глина. Із землі видобувають також різне паливо – торф, природний газ, кам’яне вугілля. Щоб робити машини, необхідні чавун, сталь, алюміній. Їх виплавляють із залізної, алюмінієвої  і мідної руд, а руди видобувають із земних надр.

Усі ці важливі для людей речовини, що їх видобувають із землі, називають корисними копалинами. Корисні копалини можна поділити на декілька груп: рудні, нерудні, горючі. Велике значення в господарській діяльності людей мають руди, з яких виплавляють метал.

Метали поділяють на чорні і кольорові. Чорні метали - чавун і сталь. їх виплавляють із залізної і марганцевої руд.

Залізна руда буває різна - це бурий залізняк та магнітний залізняк. Вони щільні, важкі, мають металевий блиск. Магнітний залізняк притягує стрілку компаса.

Кольорові метали - алюміній, мідь, свинець, цинк та багато інших. Алюміній виплавляють із бокситів, мідь - з мідного колчедану. Свинець виплавляють із руди, яка називається свинцевим блиском, цинк - з цинкової обманки. Кожна з руд кольорових металів має свої ознаки.

Так, мідний колчедан має металевий блиск, жовтий колір з червоним відтінком, на фарфорі залишає зеленувато-чорну риску.

Боксит - зовні схожий з глиною, має білий колір, у воді не стає в'язким.

Нерудні корисні копалини - кам'яна сіль, апатит (сировина для мінеральних добрив), будівельні матеріали - пісок, глина, крейда, вапняк.

Горючі корисні копалини - кам'яне вугілля, торф, нафта, газ.

На території області розташовано 294 родовища по 21 виду корисних копалин. Серед них найбільш важливе значення має паливно-енергетична сировина – нафта, природний газ, конденсат, торф, частка яких перевищує половину усіх ресурсів мінерально-сировинної бази. Область досить багата також на неметалеві корисні копалини: фосфорити, кам'яну та калійну солі, сірку, кварцити, крейду, гіпс, вапняки, мергель, скляні піски, вогнетривкі та тугоплавкі глини, мінеральні фарби (в основному вохра), будівельні піски і камінь.

У області поширені корисні копалини, котрі використовуються у будівництві. Це глина, пісок, крейда. Є поклади мергелю, гіпсу в Роменському районі. У Глухівському - кварцовий піщаник. Мергель - це сировина для виготовлення цементу.

В Охтирському, Лебединському і Роменському районах є родовища нафти, газу. Природний газ залягає глибоко в землі. Щоб його видобути, роблять свердловини, в які опускають металеві труби. По цих трубах газ піднімається, і його відводять у газопроводи. По них газ надходить у міста й села, на заводи нашої області.

Місцевість навколо нашого села надзвичайно багата на корисні копалини. На півдні села знаходяться поклади крейди, піску, глини. Приблизно 137 млн. років на території села хлюпотіли теплі хвилі моря. На дні колишнього моря з раковин різних морських тварин і скелетів риб, як наслідок, утворилося багато покладів крейди. Вона виходить на поверхню в районі кар’єрів, у лісі. Пробиваючи свердловини люди помітили, що її поклади потужні. Місцеві жителі використовують її у будівництві. Ще крейду використовують у промисловості, з неї виготовляють зубний порошок.

На півночі розташовані торф’яники. Торф утворився на болоті, поверхня якого заросла мохом. Торфові мохи розростаються, поступово відмирають, частинки їх скупчуються на дні болота, злежуються і перетворюються на торф. Використовують його для опалення будинків, як підстилку для тварин, як добриво для полів, городів. З торфу добувають горючі гази, виготовляють ліки. Ці корисні копалини знаходяться близько до поверхні землі, тому їх добувають відкритим способом.

Запитання і завдання для повторення:

1.                За допомогою карти визнач,які корисні копалини добувають на території Сумської області?

2.                До якої групи вони належать?

3.                За допомогою карти визнач, у яких областях Сумської області добувають ті самі корисні копалини, що й на території нашого села.

4.                Як утворюється торф? Де використовується?

5.                Якими способами добувають корисні копалини у твоїй місцевості?

Поміркуй. Які шляхи збереження корисних копалин ти можеш запропонувати.

Річки рідного краю

Гідрографічна мережа області, яка вся належить до басейну ріки Дніпро, порівняно густа: на 5 кв. км площі припадає 1 км річок. Територією області протікають 165 річок довжиною більше 10 км і 2115 річок довжиною менше 10 км.

 Малих річок налічується більше 1 000. Серед них вирізняються Десна, Сейм, Псел, Ворскла, які починаються за межами нашої області і за її межами впадають у Дніпро - наймогутнішу ріку України. Із них лише Десна судноплавна .Такі річки, як Сула, Хорол беруть початок у Сумській області і протягом багатьох кілометрів є невеликими водотоками. Тільки увібравши в себе багатство води притоків, вони перетворюються на справжні річки.

Всі річки нашої області течуть повільно, правий берег у них крутий, лівий пологий, низовинний, часто заболочений.

Річка Псел, ліва притока Дніпра, бере початок у Бєлгородської області і вступає на Сумщину північніше с.Олександрія Краснопільського району. Протікає через Краснопільський, Сумський та Лебединський райони, тече по території Полтавської області нижче м.Кременчука впадає в Дніпро. Довжина річки 796 км (155 - на Сумщині). Ширина русла в межах області близько 30 - 50 м, а в Полтавській - більше 120 м. Русло річки досить звивисте, в деяких місцях воно розпадається на безліч рукавів (с.Бишкін Лебединського району). Глибина до 4.3 м, швидкість течії помірна. Береги Псла досить мальовничі, вкриті листяними лісами і сосновими борами.

Річка Ворскла, ліва притока Дніпра, бере початок в південно- західній частині Курської області біля с.Рождественського. В Сумську область річка вступає біля с.Лукашівки В.Писарівського району. Впадає в Дніпро в межах Полтавської області. Довжина річки 467 км (120 км на Сумщині). Глибина від 0.5 до 2 м.

На карті нашого району можна бачити такі річки: Десну, Шостку, Івотку, Осоту, Есмань, Віть, Свірж. Є там декілька великих природних озер: Ретіж, Турово, а також безліч малих.

Десна під час весняного розливу

Десна ― одна з найкрасивіших рік України. Чому ж вона отримала таку назву? Слово «десниця», «десная» означає права рука. Заселення нашої території східними слов’янами проходило вгору, за течією Дніпра, тому притоку Дніпра ― Славутича було з цієї позиції названо «правою річкою», тобто Десною.Є й інша версія походження назви річки. Давні племена, які мешкали на землі майбутньої України, шанували золотосяйну Дану — богиню води. На честь її було названо всі головні річки: Дана – прісно (Дніпро), Дана – істер (Дністер), Данай ( Дунай), Данець (Донець), Дана – сна (Десна).

Річка Осота бере початок біля села Гукове. Ще 100 років тому вона була дуже великою річкою. На воді плавало багато лебедів, диких качок та гусей. Новгород – Сіверські князі для полювання установлювали біля річки «осочи», тобто спостереження. Від чого і отримала річка назву Осота.                                                          Інша легенда походження Осоти дійшла до нас з більш давніх часів, коли річка протікала в хащах і була природнім захисником від ворогів селища Вороніж та інших сіл. Так і назвали її люди («Оса» — бог хащів, «ота» — захист).

Осота продовжує зберігати в своїх водах багато таємниць власної історії та історії населених пунктів. Про це свідчить кілька знахідок. Так в 1870 році знайдено частину розірваного якоря, в 1903 році — частину довбаного човна, а в 1992 році на глибині до 7 метрів відкопано частокіл з обтесаних дубових палок. У 1993 році з води добуто залізний бойовий слов’янський меч, який прислуговувався нашим предкам близько трьохсот років тому.На території Шосткинщини протікає річка Івот. Ця річка мала декілька назв, це: Іводь, Івоть, Івот. Найдавніша назва у річки «Іводь», яка включає в себе два поняття: дерево іву та воду. Мабуть, річка в давнину була по всій довжині оточена вербами (івами). Пізніше ця назва зазнала декілька змін, річку стали називати Івоть, а потім Івот та Івотка. І тепер по її руслу та берегах можна побачити густо насаджені довгокосі іви.

А ще в народі існує легенда, начебто ім’я річці дав Петро I, який перебував тут під час війни зі шведами в 1708 році. Згідно легенди, знаходячись попереду свого війська, цар пробирався лісами до Глухова. Під'їхавши до річки, він вигукнув: « И вот, река перед нами! Здесь мы сделаем привал».

Недалеко від річки Івот російські війська оточили шведів і загнали  їх у болото, яке зберегло до наших днів назву «Шведське болото».

Теріторією Шосткинщини протікає річка Есмань. Історики вважають, що ім’я річці дали іранці, які проживали в давні часи на цій території. Це ім'я означає «Кам’яниста» (від слова «асмань» - «камінь»). Якщо пройти вздовж гирла цієї річки, то можна переконатися, що її дно усіяне великою кількістю каміння.

Річка Шостка отримала свою назву більше ніж 300 років тому. По цій річці плавали запорожці за порохом. Вони спочатку піднімались на лодках вверх по Дніпру, потім по Десні, а звідти шукали (рахуючи від Чернігова) й шосту притоку «Шістку». Звідки й назва нашого міста і річки, яка протікає через місто — Шостка.

Є й інші версії походження назви річки. Триста – чотириста років тому у нашій країні в заболочені та лісові місця нічим іншим не можна було добратися, крім «шісткою» (човном, шлюпкою з шістьма веслами). Тому і річка, по якій плавали такі човни, отримала назву Шостка.

Інша версія походження назви річки зв’язана з заболоченою і непрохідною місцевістю навколо нашого міста. Щоб пропливти на човні по вузькій, мілководній, зарослій річці, звичайно ж потрібен був найзвичайнісінький шест, тобто тонка і довга жердина. Але корінні мешканці Новгород- Сіверського й населення північної частини Шосткинського району це слово вимовляють з буквою «о», а не «е». Таким чином, перший склад із сполучення Шостка ― шост, тобто шест.

Ще є версія походження назви річки. Пропливаючи по заболоченій місцевості, люди, які побачили величезний  лісовий острів, вигукували: «Шост кинь!» (Тобто шест не потрібен). Тому місто і річку жартівливо спочатку назвали «Шосткинь», а потім вже й «Шостка».

Місцеві краєзнавці пропонують ще одну версію. Природа нашого краю прекрасна і багата. Ліс і річка були для наших пращурів головними годувальниками й захисниками. Ліси, що стояли ближче до річки, були всіяні цілими плантаціями конвалії. У 17 столітті поляки при освоєнні нашого краю могли видозмінити назву конвалії ― «шестки» на польське слово «шустця», «шустка», і назвати річку по примітній місцевості, густо вкритій конваліями.

Можливо, і назвали на  честь конвалії річку, яка текла серед ароматів цієї квітки.

Річка Шостка протікає в північній частині нашого села, в торфовищних берегах і збирається з чисельних великих і малих струмків, які впадають в неї протягом всієї долини . Наша річка – одна з найкрасивіших малих річок Сумщини, з кришталево чистою водою, з живописними берегами, криницями, плакучими вербами, заростями хмелю і валеріани, де можна почути солов’їну пісню, побачити боброві хатки. Щоб споживати чисту воду,щоб у річках жили рослини і тварини, треба постійно дбати про чистоту річок. Перш ніж спускати воду в річки, заводи повинні пропустити її через очисні споруди. Щоб вода не підмивала береги і річка не замулювалась, її обсаджують деревами й кущами. Учні повинні допомагати дорослим озеленяти береги річок, ставків.

Озера і болота

Озером називають водойму, яка виникла в природних западинах на поверхні Землі. На Сумщині багато озер, водосховищ та ставків. Озера Сумщини, в основному заплавні (утворилися в заплавах річок). Є також озера, улоговини яких утворилися в результаті тектонічних розривів земної кори (оз. Шелехівське у Лебединському районі), озера, які утворилися внаслідок просідання лесового ґрунту (порід) і утворення макроблюдець (оз. Лебединське у Лебединському районі; оз. Червоне, оз. Жовтневе, оз. Спадщино у Путивльському районі). Наявні також озера-стариці антропогенного по­ходження (утворені внаслідок видобування піску для будівництва), які мають значну глибину (оз. Чеха, оз. Олдиш із глибиною 10-12 м, оз. Журавлине у Краснопільському районі — до 6 м та інші).

В Шосткинському районі на околицях с. Собича знаходиться озеро Велике. Скільки йому років ніхто не знає. Народилось воно дуже давно. А таку назву отримало це озеро, бо в період таяння снігів, з ним з’єднувались маленькі озера. Тепер ці озера висохли і більшість місцевих жителів не знають навіть їх назв.А озеро Велике з кожним роком ставало все меншим і меншим. Зараз воно нагадує маленьку брудну калюжу, але назву свою зберегло.

 Хотінь ― озеро надзвичайної краси. Чому ж воно має таку назву? Ходять чутки, що Петро I після бою біля озера Либіжжя, відступаючи з Собича й залишаючи Петровські редути, хотів дати вирішальний бій шведам біля озера за кілька кілометрів південніше Собича й західніше Тимонівки. Але термінове повідомлення про те, що Іван Мазепа й приблизно 3000 козаків перейшли на бік ворога, змусили Петра I відступити.

Російське слово «хотел» у розмовній мові собичан звучить як «хатев». Можливо, це і було приводом для надання назви озера Хотінь, яке пішло від слова «хатев», вимова якого з часом змінилась, а зміст залишився незмінним.

Більш доказовою є версія про назву Голенківського озера, що в Шостці. Краєзнавці вважають, що ця назва пішла від власника цієї місцевості ― Василя Голенківського, який був одружений на дочці П. Я. Лазаровича, одного з перших поселенців на річці Шостці.

Отже, назви більшості річок і озер мають стародавнє походження, але окремі з них пов’язані назвами з історичними особами. Невеликі прісноводні озера поступово заростають трав’янистими рослинами й перетворюється на болота. Є озера, які заростають мохом від берега до середини. Залишаються тільки невеликі площі відкритої води. Це так звані «вікна».

Такі озера дуже небезпечні для людини й великих тварин. Досить оступитися, щоб попасти в тягуче багно, з якого самому вибратися дуже важко. Поступово заростають і «вікна». Відмираючи, мох осідає на дно й замулює його. Так озеро перетворюється в мохове болото.

Площа боліт на території області сягає 33,8 тис. га. Найбільш заболоченими є райони північної частини Сумщини — Новгород-Сіверського Полісся (близько 4%, при середній заболоченості по області — 1,4%). Болота містять до 90% води і в них обов'язково знаходиться шар торфу. Як правило, болото сильно заростає вологолюбною рослинністю - осокою, очеретом, мохом, на болотах ростуть вільха, береза. Багато їх утворилося на місці колишніх річкових стариць.

Зараз більшість боліт осушені, і на цих площах вирощують сільськогосподарські культури.

Собичеве також має заболочені місця. Їх площа сягає до 15 га. Знаходяться вони на півночі від села на відстані 2 км. Болота незаймані, тут живе багато птахів ,вони виводять пташенят, збереглося багато лікарських і рідкісних трав.

Ставки і водосховища – водоймища подібні до озер. Але на відміну від них вони створені людиною з метою використання їх у господарстві. Як правило, вони створюються у руслі якої-небудь річки.  

В центрі нашого села знаходиться Собичівський став, він розділяє село на західну та східну половини. Став бере початок на південній околиці і тече на північ села де впадає в річку Шостку.

Ставок багатий на водних тварин. Тут водяться видри, ондатри, водяні курочки, дикі качки, царство жаб, а найбільше в ньому риби – карасів.

 На сході від села розташований став Понурка, улюблене місце відпочинку місцевих жителів. Існує декілька легенд походження назви водоймища . Одна з них розповідає про те, що став названий на честь пана, який мав в тому районі маєток Колись цей став належав панові Понурці. На ньому був гарний млин. Свідком тих часів є прекрасна липова алея, фруктовий сад та залишки садиби. Під час радянської влади було збудовано гідроспоруду – дамбу, довжиною більше кілометра, що дало значно збільшити площу ставка. Його площа займає 142 га.

Найкрасивішою рослиною водойми є латаття біле. Великі білі квітки і широке листя вкриває поверхню води. На листках зручно влаштовуються жаби, чатуючи на здобич, сідають відпочити бабки, метелики та інші комахи, за квітками латаття білого можна звірити годинник. Вони розкриваються вранці о 5-й годині і закриваються надвечір – о 16-17-й годині.

Навесні в зарості ставка повертаються дикі гуси та качки. Летять вони зграями. У гусей зграя має вигляд клина, у качок – широкої дуги. Живляться вони травою, водяними комахами, їх личинками, черв’яками, дрібними жабами, ікрою риб. Крізь прозору воду видно постійних мешканців ставу –риб. Серед них є рослиноїдні – товстолобик, червонопірка; всеїдні – карась, короп; хижі – щука.

 Їжею всеїдних є частини рослин, личинки комах, черв’яки. Хижі підстерігають дрібну рибу, пуголовків.

Озеро щорічно зариблюється коропом, товстолобиком та білим амуром. Можна побачити і хутрових звірів: ондатр, бобрів, видр. Усі тварини добре плавають, пірнають. Густе хутро не пропускає воду до тіла. На лапах у них є плавальні перетинки. Допомагає їм плавати і великій хвіст. Живуть вони у берегових норах. Вхід до них захований під водою.

Бобри та ондатри живляться різними рослинами. Видри - водяними і наземними рослинами, поїдають і тварин: риб, жаб, раків, водоплаваючих птахів.

Запитання і завдання для повторення:

1. Назвіть найближчі до вас озера. Яка їх глибина? Як вони заповнюються водою?

2. Чи є ставок або водосховище на околиці вашого села?

Розпитайте своїх рідних про те, чи давно був збудований ставок і з якою метою.

3. Чи багато у вашій місцевості боліт? Де вони знаходяться?

4. Як ви думаєте, що повинна робити людина, щоб зберегти водні ба­гатства вашої місцевості?

Рослинний та тваринний світ

Сумська область розташована у межах двох природних зон – лісостепової та поліської. Сьогодні вона входить у десятку найбільш екологічно благополучних регіонів України. Загальна площа лісів лісового фонду області складає 448,5 тис. га, в тому числі покрито лісом 387 тис. га. Тваринний світ області представлений 370 видами тварин, що належать до класу ссавців. Область має значні мисливські угіддя, що сприяє розвитку мисливського та рибальського туризму. Природно-заповідний фонд області налічує 182 заповідні території та об'єкти, на загальній площі понад 156,2 тис. га, у тому числі заповідник, національно-природний парк, заказники, пам'ятники природи, дендрологічний парк, парки-пам'ятники, заповідні урочища, які займають 6,5% території області.

Рослини. У нашій місцевості є хвойні ліси, які здебільшого розташовані у північній частині області.

 Є ліси, у яких ростуть широколисті дерева; багато чагарників і трав'яних рослин. На жаль, під впливом діяльності людини майже всі ділянки, де переважали трави, розорані на сільськогосподарські поля. Постраждало і багато лісових масивів. Найбільше лісів збереглося у Лебединському, Конотопському, Глухівському, Шосткинському і Ямпільському районах. В них ростуть сосна, дуб, липа. Березові ліси зустрічаються рідко, в основному у північних районах. На болотах переважають зарості вільхи.

Найпотужніші масиви мішаних лісів знаходяться на півночі області. Серед них Старогутські, яким немає рівних на Сумщині. Тут ростуть майже всі види дерев, кущів, лісових трав, грибів і ягід, які є в області. Найбільш поширені сосна, дуб, береза, клен, в'яз; бузина, калина, ліщина; брусниця, чорниця, цар-ягода - журавлина. За наявністю великої кількості лісів ці райони називають Українським Поліссям.

Лісами Сумщини відають 12 великих лісових господарств, найважливішим завданням яких є збереження і примноження лісових багатств. Щорічно в області заготовляється більше 600 тис. м³ різносортної деревини. При багатьох лісгоспах працюють шкільні лісництва, які роблять багато корисних справ.

Степова трав'яниста рослинність збереглася у балках, ярах і по долинах річок. У повному складі степова рослинність є лише у заповіднику "Михайлівська цілина" у Лебединському районі. З ранньої весни до пізньої осені степ цвіте. Тут збереглися рослини, які не можуть рости на нивах. Це волосяна ковила, віряниця, ірис угорський, брандушка різнокольорова. Знайшли собі місце і горицвіт весняний, материнка звичайна, звіробій та інші.

На болотах ростуть вологолюбні рослини - осока, рогоза, лепеха, очерет звичайний.

Часто бачиш людей, які йдуть з лісу чи з річки з великими букетами квітів, які іноді й додому не доносять, а викидають на дорозі. Квіти і гарні рослини видираються з корінням під час збирання лікарських трав або просто так. І як результат - збіднення дикоростучого рослинного світу. Багато рослин у нас стали рідкісними або зникли зовсім. Майже повністю зник водяний горіх, пірчаста ковила, тощо. З метою охорони рідкісних і зникаючих видів створено і затверджено список рослин Сумщини, які підлягають охороні. Він включає 35 назв.

Основною окрасою нашого села є ліси. Вони з усіх сторін підступають до населеного пункту. В них ростуть сосна, ліщина, береза, липа, осика, дуб, дикі груші та ягоди,вільха, останнім часом з’явилася ялина, обліпиха, глід. В них ростуть їстівні гриби: білі,красноголовці,рижики, маслюки, опеньки та інші.

Багаті наші ліси на ягоди: суниці,чорниці,брусниці,малини,ожини,журавлини.

В Україні близько 150 видів рослин визнано лікарськими.

В лісах нашого краю поширені лікарські рослини: конвалія,материнка, хвощ польовий, деревій,звіробій,чистотіл,подорожник та багато інших…

Але багато рослин, що оточують нас, досить небезпечні для людей.. Речовини, які містяться в них, можуть викликати подразнення шкіри, опіки і навіть отруєння. У малих же дозах отруйні речовини виявляють лікувальні властивості, а види рослин, що їх містять, є водночас і лікарськими.

Отруйні рослини

Ми не можемо уявити собі життя без рослин. Вони – основа-основ життя на Землі – це і прохолода літнього лісу, і пшенична нива, і квітучий парк чи підвіконня. Але слід пам’ятати, що не всі рослини безпечні. Чимала кількість їх містить токсичні для людини речовини, що можуть призвести до важких наслідків, аж до смерті. Згадаємо про деякі з них.

Дурман . Це однорічна трав’яниста рослинна з гіллястим порожнистим стеблом і яскраво-зеленими листками. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід –коробочка з численними колючками. Отруйна вся рослина, але найбільше плоди. Явища отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади.

Блекота чорна . Росте скрізь. Стебло клейкувате, в пухнастих волосках. Плід блекоти – двогнізда коробочка з кришкою, наповнена насінням, схожим на зерна маку. Явища отруєння схожі на дурман – нервове збудження, психічні розлади.

Цикута отруйна.Росте на заболочених ділянках, має неприємний запах. Отруєння бувають, коли приймають кореневища цикути або сік цієї рослини за їстівні.

Болиголов.Росте на пустирах, берегах річок. Стебло (60 – 180 см) голе, гіллясте. Квітки білі. Рослина має неприємний запах. Тривале перебування поряд з болиголовом викликає головний біль і запаморочення.

Вовче лико, або Вовча ягода. Невисокий кущ, росте переважно в листяних лісах. Квіти мають тонкий аромат. Плоди – яскравочервоні, овально-довгасті ягоди, солодкі на смак. Кілька з’їдених ягід можуть спричинити смерть.

Борщовик. Останні роки активно розповсюджується по країні, полюбляє вологі місця. Сік рослини, потрапляючи на шкіру, викликає серйозні хімічні опіки, які у важких випадках можуть бути смертельними. Ми згадали тільки кілька з великої кількості отруйних рослин, які зустрічаються в нашому регіоні. Всі повинні пам’ятати, що не всі рослини, навіть дуже гарні, безпечні. Тому не слід брати в руки чи приймати в їжу незнайомі нам рослини чи їх плоди.

Діти,пам’ятайте! Для особистої безпеки необхідно уміти розпізнавати отруйні рослини та добре запам’ятати, яка їхня частина не повинна використовуватися людиною і твариною. Не зривайте їх без особливої потреби!

При найменшій підозрі на отруєння негайно звертайтеся за медичною допомогою.

Тварини.

У наших лісах живе багато різних птахів та тварин. Синиці, повзики,зозулі,солов’ї, мухоловки, іволги наповнюють ліс своїм чудовим співом. Чути стукіт дятла, крик сороки.  співом. Усі ці птахи поїдають безліч комах, які живуть на деревах. Орнітофауна України нараховує 424 види птахів. Серед них 267—270 гніздові, з яких 132—138 зимуючі; 17 з'являються лише на зимівлі, 129 спостерігаються лише у період сезонних міграцій або мають статус залітних.

Можна побачити білок, які, розправивши пухнастий хвіст, перестрибують з гілки на гілку, з дерева на дерево, бігають біля дерев.

Сполоханий заєць кидається навтіки. Ось майнула в кущах руда лисиця. Це вона полює на лісових мишей, а може, наздоганяє зайця.

У траві зрідка прошелестить їжак, проповзе вуж чи гадюка. Ці тварини живляться комахами, мишами, молюсками та іншими тваринами. Поїдаючи шкідливих тварин, вони приносять користь.

У лісі можна зустріти й великих лісових жителів — лося, козулю диких свиней, їх небагато, і вони охороняються законом. Взимку цих тварин лісники підгодовують сіном, гілками з сухим листям, коренеплодами. Живуть у лісі руді мурашки, які утворюють з ґрунту, хвої, дрібних гілочок високі купи. Цих мурашок називають санітарами лісу, бо вони знищують безліч шкідливих комах. Їх теж треба охороняти

Завдання і запитання для повторення:

1. Чи ходили ви на прогулянку до лісу? Які дерева, кущі, трави ви  бачили?

2. Які тварини живуть у наших лісах? Яку користь вони приносять людям?

3. Розгляньте карту місця поширення і види тварин Сумської області. Назвіть види тварин, які трапляються найчастіше у лісах  Шосткинського району.

Промисловість у рідному краї

 Сумщина має досить розвинений виробничий потенціал і за рівнем техногенного навантаження території займає місце в першій десятці областей України.

 Промисловість є провідною галуззю економіки. В області виробляється понад 40% нафти (від загального обсягу в Україні),  та 7% газу, близько 30% сірчаної кислоти, 6% насосів відцентрових, 12% взуття, 5,5% посуду фарфорового.

 У структурі промисловості 29% займає добувна промисловість, близько 65% – продукція обробної промисловості, в ній 27,1% – машинобудування, 22,6% – харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, 9,6% – хімічна та нафтохімічна промисловість.

 Підприємствами недержавної форми власності вироблено близько 85% продукції.

Значно підвищилась якість товарів. Високих нагород неодноразово удостоювалась продукція акціонерних товариств “Шосткинський молокомбінат”, “Конотопм’ясо”, "Крафт Фудз Україна", "Роменський молочний комбінат", "Охтирський сиркомбінат" та ТОВ “Горобина".

Сільське господарство

 Пріоритетним для Сумщини в рослинництві є виробництво продовольчого зерна, цукрових буряків, озимого і ярого ріпаку, олійної редьки, соняшника, льону, конопель, круп'яних культур, картоплі.

 З метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва працюють ряд наукових установ. Іванівська дослідна станція успішно працює над поліпшенням сортів озимої пшениці та їх районуванням. Високоякісне насіння цукрових буряків поставляє замовникам АТ “Ворскла” з Тростянця. Агрофірма “Суминасіння” добре відома в Україні і в Західній Європі як постачальник високоякісного насіння багаторічних трав.

 У тваринництві спеціалізацією є вирощування великої рогатої худоби молочного та м’ясного напрямку, свиней, птахівництво. Сумське обласне племпідприємство може забезпечити репродукцію лебединської, швіцької, симентальської, лімузинської, герефордської порід великої рогатої худоби.

Племзаводи “Василівка” і “Тернівський” вирощують високопродуктивних свиней великої білої і великої чорної породи. Роменський сервісний центр “Сула” поліпшує породи корів і коней, додатково розводить хутрових звірів.

 На сучасному етапі розвиток аграрного виробництва неможливий без функціонування розгалуженого аграрного ринку. Тому в області створені і функціонують Сумська товарна агропромислова біржа, 1200 пунктів по заготівлі молока, 243 – по заготівлі м’яса та 481 приймально-заготівельний пункт по заготівлі овочів, олії, цукру, зерна.

Шосткинський район має аграрно-промисловий тип господарства. Основний економічний потенціал району становлять 3 промислових, 39 сільськогосподарських, 23 торговельних, 2 лісогосподарських підприємства, 1 філія будівельного підприємства, 17 фермерських господарств.

У користуванні сільгосппідприємств знаходиться 22,6 тис.га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі 18,2 тис.га, пасовищ — 1,7 тис.га., сіножаті — 4,5 тис.га. Після виходу Указу Президента України йде до завершення останній етап аграрної реформи. Здійснено реформування всіх колективних сільськогосподарських підприємств. Тепер це нові суб'єкти підприємницької діяльності, робота яких ґрунтується на приватній власності на землю і майно.В основному район займається вирощуванням зернових культур.                

Промисловість району представлена підприємствами харчової та переробної промисловості, підприємством оброблення металу.

 Майже вся територія нашого села розорана і засіяна зерновими та технічними  культурами. На полях вирощують озиму і яру пшеницю, жито, ячмінь, частково сою та вику, гречку, соняшник. На городах люди садять картоплю, буряки, капусту, огірки, томати та інші овочеві культури. Останнім часом на ділянках почали садити дині, кавуни, які, за умови теплого літа, непогано родять.

Охорона природи  

Природа – наш зелений рідний дім,

Як затишно і радісно у нім.

Слід берегти її, бо плине час,

Надія в неї є лише на нас!

Ви вже знаєте, що все потрібне для життя людина дістає від природи. Вона дихає повітрям, використовує воду для різних потреб. Рослини і тварини дають їжу, вони потрібні для виготовлення одягу. З надр землі видобувають корисні копалини. Зрештою незаймані куточки природи, які існували 400-500 років тому, збереглися лише у вигляді окремих невеликих ділянок. Але запаси природи не безмежні. Тому треба постійно відновлювати й навіть збільшувати природні багатства. Зберегти їх для майбутніх поколінь - завдання нашого часу.

Треба дбати, щоб не забруднювалися повітря, річки, озера, ставки; щоб завжди була родючою земля. Потрібно насаджувати й вирощувати ліси. У нашій області охороняється у первинній чистоті багато ділянок лісу, боліт, дещо менше - степу. Там забороняється будівництво, оранка, вирубування дерев (крім хворих), корчування чагарників, сівба культурних рослин. Не можна полювати на птахів і звірів, не можна з коренем виривати трави, збирати рідкісні рослини. Такий комплекс заходів по охороні ділянки називається заповіданням, а самі ділянки - заповідником. Крім заповідників, де забороняється будь-яка діяльність людини, є ще заказники, де дозволяється, наприклад, заготовляти сіно, враховуючи вищезгадані заборони. Всі ці заходи допомагають зберегти рослинний і тваринний світ таким, яким він був на всій території нашої Сумщини ще 400 років тому. У нас створено 11 заказників і один заповідник державного значення; 45 заказників місцевого значення. Всього взято під охорону більше 170 цінних пам'ятників природи. Підлягають охороні не лише рідкісні тварини і птахи, такі, як хохуля, видра, бобер, лісовий тхір, сірий журавель, чорний лелека, дрофа, глухар, тетерев, але і рослини: лунарія оживаюча, папороть "страусове перо" та ін.

Заказники, залежно від того, яку роль вони виконують, розподіляються на ландшафтні (де підлягає збереженню весь при­родний комплекс), лісові, ботанічні, орнітологічні і гідрологічні. Наприклад, на р.Сулі два гідрологічних заказники - Біловодський і Андріяшівсько-Гудимівський республіканського значення і два гідрологічних заказники (В.Сульський і Недригайлівський)  місцевого значення. У Сумському районі знаходиться ботанічний заказник "Банний Яр" і орнітологічний - "Журавлиний".  До ландшафтних належать Середньосеймський і Старогутський заказники.

Пам'ятками природи є озеро Шелеховське в Лебединському районі і урочище Боромля в Конотопському районі, заповідні парки Тростянецький і Кияницький.

Унікальна пам'ятка природи - заповідник "Михайлівська цілина", де зберігся маленький куточок споконвіку не ораної цілини. Тут росте 525 видів рослин!

Сумщина вражає своєю неповторною красою, мальовничими ландшафтами, смарагдовими шатами лісів, різноманітністю флори і фауни кожного, хто приїжджає на нашу землю. Створення заповідних територій необхідне для збереження цінних видів рослинного і тваринного світу, унікальних ландшафтів, геологічних об’єктів.

На крайній півночі Сумщини на кордоні з Російською Федерацією знаходиться національний природний парк «Деснянсько-Старогутський».  Створений згідно з Указом Президента України від 23 лютого 1999 р. на площі 16215,1га. У структурі працюють відділи охорони та відтворення природних багатств, три природоохоронні науково-дослідні відділення. При національному парку існує мисливське господарство, функціонують дві бази відпочинку.

В заплаві р. Ворскла від кордону з Російською Федерацією до межі з Полтавською областю розкинувся Гетьманський національний природний парк. Він створений згідно з Указом Президента України від 27 квітня 2009 року на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецьког районів на загальній площі 23,4 тис. га.

Через розчленованість прилеглих до річкової долини берегів, значну заболоченість, заплава річки Ворскла в межах області зберегла багатий рослинний і тваринний світ, а мальовнича краса берегів та чистота води річки здавна приваблювали як місце відпочинку населення. На території парку зберігаються рослини і тварини, які занесені до Червою книги України-журавель сірий (символ парку), підорлик малий, орел-карлик, видра, горностай, махаон, мнемозина.

 В даний час парк перебуває в стадії становлення, вже створено адміністрацію природно-охоронної установи, розроблено положення про парк. Проводяться роботи по складанню земельних правовстановлюючих документів.

Розпочали діяльність науковий, відділ екоосвіти та рекреації, працюють три природоохоронні відділення. В найближчій перспективі - створення на території парку центру екологічного зеленого туризму.

Відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2008 року №774 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» на Сумщині передбачено створення трьох національних природних парків -«Великий бір», «Верхньосульський» та «Середньосеймський».

Національний природний парк «Верхньосульський» проектується в долині річки Сула в межах Білопільського, Лебединського, Сумського,Недригайлівського та Роменського районів. Орієнтовна площа парку складає близько 30 тис. га. Створення парку підтримується територіальними громадами Недригайлівського і Роменського районів. На території проектованого парку зустрічаються численні об'єкти Червоної книги України, територією парку проходить межа поширення Дніпровського зледеніння. В селі Кулішівка Недригайлівського району розміщений перший і найстаріший у світі пам’ятник мамонту, встановлений в 1841році, на місці відкритого численного купчення кісток цих та інших рідкісних викопних тварин. Створення парку сприятиме задоволенню рекреаційних потреб населення великих промислових міст України - Київа, Харкова, Сум, Полтави.

Національний природний парк «Середньосеймський» проектується в річковій долині Сейму та його приток в межах Білопільського, Буринського, Глухівського, Конотопського,Кролевецького та Путивльського районів області. Проектна площа парку складає близько 50,0 тис. гектарів. Одним з найзначніших природних раритетів території майбутнього парку є хохуля звичайна - реліктова «червонокнижна» тварина, яка за науковими дослідженнями, зустрічається на Україні лише в заплаві Сейму. Крім того, в заплавних лісових масивах р. Сейм мешкає популяція зубра (чисельністю понад 40 особин), якою протягом 20 років опікується ДМГ «Конотопське». Стан популяції зубра в останній час викликає занепокоєння. Створення національного парку матиме винятково важливе значення для збереження зубрів і відтворення позитивних тенденцій розвитку їх популяції. Чисельними в заплаві р. Сейм є інші види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України. Багатою є історія території проектованого парку. Створення цієї природоохоронної установи значно покращить стан репрезентативності природно-заповідного фонду України в Лісостеповій зоні і дасть можливість зберегти природні комплекси, характерні для лісостепових відрогів Середньоросійської височини. Значну роль проектований парк відіграватиме в розвитку туризму та рекреації в цьому регіоні і в перспективі стане базою для розвитку спільних україно-російських природоохоронних проектів в межах єврорегіону «Ярославна».

Питання створення національного природного парку «Великий бір» (Шосткинський) піднімається Держуправлінням починаючи з 2005 року. Територія цієї природоохоронної установи має репрезентувати типові та унікальні ландшафти Лівобережного Полісся України, зеленомохові та чорничеві ліси, водно-болотні та заплавні комплекси р. Десна.

Головними завданнями діяльності парку має стати збереження та відродження біологічного різноманіття в річковій заплаві Десни. Ядром території проектованого парку має стати лісовий заказник загальнодержавного значення «Великий бір». Лісові насадження заказника мають особливу цінність як пам'ятка дослідного лісівництва, закладена в XIX ст. видатним вченим-лісівником, засновником вітчизняної дослідної справи, проф. В.Д.Огієвським. Одним з важливих завдань створюваного парку повинно стати вивчення досвіду вирощування унікальних лісових насаджень, закладених вітчизняними лісівниками. Відповідно до наукового обґрунтування необхідності створення, площа національного парку мала складати понад 22 тис. га.

Червона Книга України

Світ неповторний та чудесний.

Що поступово вимирає.

Та порятунку в нас благає.

Червона, книго, чом твій біль червоний?

Чому взялись багрянцем сторінки?

У вік наш атомний та електронний

Розпачливо кричать твої рядки.

Бо книжці дошкуляє певно сором

 За розумом обділених людей,

 Хто гріє руки на чужому горі,

 Той красу у дня майбутнього краде!

Червона книга України є офіційним державним документом про сучасний стан видів флори і фауни України, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їх збереження і науково обґрунтованого відтворення. На основі цього документу розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані

на охорону, відновлення та раціональне використання природних ресурсів України.

У 1949 році при Міжнародній спілці з охорони природи і природних ресурсів було створено комісію, яка мала зареєструвати види рослин і тварин, що потребували захисту, а також скласти рекомендації щодо їх врятування. До складу комісії ввійшло 15 біологів з різних країн світу. Комісія склала світовий список тварин, яким з тих чи інших причин загрожувало зникнення. Цей список дістав назву Червоної книги.

 В багатьох країнах є Червоні книги або їх аналоги - Червоні списки, списки видів, що підлягають охороні тощо. Основними критеріями для відбору видів до цих списків є їх чисельність та тенденції до зміни їх чисельності.

Перша Червона книга вийшла у світ у 1966 році з ініціативи Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів.

Вперше Червона книга України вийшла у світ у 1980 році однотомним виданням. Крім тварин (85видів) до неї був занесений 151 вид рослин. Друге (нинішнє) видання Червоної книги України підготовлене у двох томах ”Тваринний світ” та ”Рослинний світ”. До другого видання Червоної книги України потрапило вже 439 видів судинних рослин. Дуже важливим є те, що до цього видання було включено також мохи, водорості, лишайники та гриби.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів рослин та тварин види, що заносять до Червоної книги, поділяють на категорії: зниклі (О), зникаючи (І), вразливі (ІІ), рідкісні (ІІІ), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).

У книгах видання 2009 року наводяться відомості про 542 виду тварин та 826 видів рослин і грибів. Кожна стаття супроводжується ілюстрацією та картосхемою поширення виду в Україні. Також вміщено нормативні документи про Червону книгу України та довідкові матеріали.

Книга служить довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ, організацій, навчальних закладів, спеціалістів, широкого кола природокористувачів та активістів охорони природи.

Що запобігти втраті видів рослин і тварин, в усьому світі велику увагу приділяють виявленню та збереженню рідкісних видів. Нині проводиться робота по підготовці третього видання Червоної книги України. Чи зупиниться людство на цьому? Чи буде це видання останнім?

На території Сумської області є 2 види рослин, що охороняються на Європейському рівні (занесені до Європейського Червоного списку), 59 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України. Крім того, в області затверджено список видів рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними і потребують охорони. (Додаток 1 «Рослини Сумщини занесені до Червоної книги»)

Тварини та рослини, яким загрожує зникнення, занесені до Червоної книги. Червона книга України є основним державним документом, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення та заходи, що проводяться з метою їх збереження і науково обґрунтованого відтворення. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно чи тимчасово перебувають або ростуть у природних умовах на території України, у межах її територіальних вод, континентального шельфу. Види тварин і рослин, які занесені до Червоної книги України, підлягають особливій охороні на всій території України.

Кожний із нас може допомогти великій справі охорони природи хоча б своєю правильною поведінкою в ній. В нашій школі ведеться систематична та цілеспрямована природоохоронна робота. Щорічно учнями школи висаджуються дерева, кущі, квіти. Тільки квітів висаджується на площі 0,1 га. Від вирощених учнями рослин збагачується природа, а різнобарв’я квітів милує зір кожного перехожого .Особливої уваги потребують птахи. Щоб добре зустріти перелітних птахів,традиційно навесні проводиться День птахів, під час якого вивішуються шпаківні, виготовлені учнями школи на уроках трудового навчання.

Дорогі діти ! Охороняйте рідну природу, бо охороняти природу – значить охороняти свою Батьківщину. Дотримуйтесь правил, які повинна знати і виконувати кожна культурна людина:

1. Не залишайте після себе сміття! Скляні банки і пляшки необхідно забрати з собою. Ні в якому разі не розбивати їх!

2. Вогнище намагайтеся розпалити на місці колишнього. Якщо такого немає, подумайте, де краще це зробити. Обережно зніміть дерен у цьому місці і покладіть його окремо. Після використання вогнище обов'язково залийте водою, покладіть дерен.

3. Не рвіть оберемками квітів. Пам'ятайте: польові й лісові квіти гарні у маленьких букетах.

4.  Не кричіть голосно, не включайте на всю потужність магнітофон. Це все чужі звуки, несприятливі для природи.

5. Не нівечить дерев. Зламати легко - виростити важко. Для вогнища зберіть сухий хмиз - він добре горить.6. Не споживайте незнайомі вам ягоди і гриби - можна легко отруїтися. Якщо побачили незнайомий гриб - не пхніть його ногою - нехай росте, комусь та знадобиться.

7. Не заглядайте у гнізда, не беріть до рук пташенят - після цього їх може покинути мати і вони загинуть. Не ловіть жаб, змій, не псуйте мурашники! Пам'ятайте, у природі нічого зайвого не буває!

8. Коли ви знаходитесь у лісі, на річці, в полі - ви в гостях у рослин, птахів і звірів, які там живуть. Залишайтеся завжди людиною в найпрекраснішому розумінні цього слова.

Охороняти творіння природи значно складніше, аніж бездумно їх використовувати, не дбаючи про майбутнє. Пам’ятаймо про це!

Завдання і запитання для повторення:

1.     З’ясуй,який заповідник знаходиться на території нашої області. Які рослини і тварини охороняються на його території ?

2.     Які з них занесені до Червоної книги?

3.     Що таке Червона книга? Для чого вона створена? Яке значення вона має?

4.     Які дикі рослини і тварини є рідкісними? Чому багато видів зникло зовсім?

Поміркуй.

1.Яку участь ти брав у охороні природи?

2.Що ти зробив для збагачення природи рідного краю?

3.Що на твою думку, треба робити, щоб зберегти і примножити природу рідного краю?

Список використаних джерел.

1.     Державний стандарт початкової загальною освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №462 від 20 квітня 2011року

2.     «Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою 1-4 класи» , Київ видавничий дім «Освіта»,-2012р. -390с.

3.     Андрієнко Л.В. Природа України та її охорона. – К.:Наукова думка,2008.

4.Сумська область:Географічний атлас:Моя мала Батьківщина – Київ:ТОВ «Видавництво «Мапа»,2008. – 20с.

4.     Інтернет ресурси:  http://www.oblrada.sumy.ua/templates/jsn_dome_pro/images/logo.png

http://www.rada.com.ua/ukr/

agrometeorolog.com/downloads.ph

http://pogoda.rovno.ua/node/206

http://proeco.visti.net/naturalist/ornitology/orn_008.htm